Громадське обговорення: шанс покращити рідне місто чи формальна процедура?!
СЦГІ. зображення

 

Громадське обговорення – діалог чи монолог?

Генеральний план – це важливий документ, який містить всю інформацію щодо використання території населеного пункту. Він відображає поточний стан розвитку міста й план розвитку відповідної території на найближчі роки. Генплан регулює розміщення житлових, рекреаційних, промислових, транспортних та інших зон, вказує місця для новобудов.

В матеріалах генплану міститься інформація про заходи щодо забезпечення охорони навколишнього середовища, збереження культурної спадщини, виділення територій для розміщення житла. Також документ встановлює обмеження на певні види використання території згідно з вимогами законодавства, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм. Відповіді на питання про конфіскацію нерухомості для суспільних потреб, екологічний стан міста, зручність проживання також можна знайти в генеральному плані міста або селища. Генплан дозволяє зрозуміти та спрогнозувати різницю у поточній та потенційній вартості нерухомості в різних районах міста.

Отож, мати вільний доступ до генплану – право кожного громадянина. Але важливо не тільки мати доступ до затвердженого документу, але і можливість брати участь в його ухваленні, впливати на рішення щодо внесення змін до генерального плану. Для цього існує громадське обговорення, та спеціальна процедура, що має назву «громадські слухання». Але в українському законодавстві з минулого року існує плутанина у визначенні цього терміну.

Донедавна громадські слухання закон визначав як очні публічні зустрічі мешканців громади із посадовцями, на яких громадяни можуть порушувати питання та вносити пропозиції щодо рішень місцевого значення.  Таке трактував цей термін  ЗУ «Про планування та забудову територій», який діяв до початку 2011 року. Так само його трактує нині чинний ЗУ «Про місцеве самоврядування». Але у новому Законі України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміст поняття «громадські слухання» дещо змінився. В ньому не дається точного визначення терміну, але описується процедура громадських слухань, причому вся ця процедура займає не менше двох місяців. Таким чином, громадські слухання практично прирівнюються до громадських обговорень. Така маніпуляція термінами призводить до непорозумінь і дозволяє органам місцевої влади краще контролювати процес ухвалення генплану.

Новий закон не передбачає обов’язкового проведення громадських слухань в традиційному розумінні цього поняття. Із зміною законодавства громадські слухання стали більше схожими на монолог влади, аніж на діалог посадовців і громадян. Адже новий закон зобов'язує органи місцевого самоврядування лише оприлюднювати проекти містобудівної документації та інформувати громадян про можливість ознайомлення із цими документами. При цьому  міськради оприлюднюють лише частину проекту генплану, бо законодавство не містить вимог до оприлюднення повних проектів документів. Міськради  інформують громадськість шляхом проведення презентацій, через ЗМІ, на своїх офіційних веб-сайтах. Як показує досвід ухвалення нового генплану Києва міська рада намагалася максимально локалізувати обговорення генплану в інтернет, та  використовуючи новий закон уникала проведення публічних заходів, що передбачали діалог. Звісно, у час інформаційного буму, без використання інтернет, громадські обговорення не можливі, але навряд чи такі консультації  будуть результативні, якщо відбуватимуться лише у віртуальному просторі на сайтах контрольованих міською владою.

 Громадські слухання: бути чи не бути?

Не дивлячись на те, що законодавство не передбачає наразі обов’язкового проведення громадських слухань в традиційному розумінні, це не означає, що їх проведення стає взагалі неможливим. Члени територіальної громади мають право вимагати проведення таких заходів.

За Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», брати участь у громадському обговоренні можуть:

1) повнолітні  дієздатні  фізичні  особи,  які  проживають на території,  щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні;

2) юридичні особи, об’єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної  документації на місцевому рівні;

3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею;

4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію;

5) народні депутати України,  депутати  відповідних  місцевих рад.

Отож, якщо ви належите до однієї з цих категорій, ви маєте повне право прийняти участь у громадських слуханнях.

Якщо в ході розгляду проекту містобудівної документації учасники слухань висловлюють пропозиції, вони повинні бути зареєстрованими  представниками органів місцевого самоврядування. Після реєстрації, пропозиції розглядаються розробником і замовником проекту у місячний строк. Відповідь про врахування або обґрунтована відмова на вашу пропозицію має бути оприлюднена на офіційному сайті органу місцевого самоврядування, або у ЗМІ. Цікавим є те, що зміст пропозиції громадськості не оприлюднюється, висвітленню підлягає лише результати їх розгляду.

У тому разі, якщо проблемні питання, що виникають в ході громадських обговорень не вдається врегулювати, то міська рада має прийняти рішення про створення погоджувальної комісії.  

Погоджувальна комісія: склад, можливості, обов’язки.

До складу комісії може входити від 25 до 55 осіб, при цьому від 50 до 70 відсотків її членів мають складати представники громадськості. Але законодавство не говорить чітко хто, в який період, і згідно яких процедур має обирати представників громадськості до складу комісії. Звісно, у такому разі прозорість і чесність формування такого органу завжди буде під сумнівом. Адже не дуже відповідальні громадяни, назвемо їх так, що потрапили у склад комісії, можуть наперед бути згодні з усім, що запропонують представники місцевого самоврядування. В свою чергу, органи місцевого самоврядування докладуть всіх зусиль, щоби громадяни такого ґатунку склали більшість членів погоджувального органу, що в підсумку забезпечить ухвалення «правильного» генплану.  Може саме через це комісія має назву «погоджувальна»?..

Крім представників громадськості до складу комісії входять:

1) посадові  особи  відповідної ради та її виконкому;

2) представники органу земельних ресурсів, природоохоронного і санітарно-епідеміологічного  органу,  органу  містобудування  та архітектури, охорони культурної спадщини та інших органів;

 3) представники професійних об'єднань та спілок, архітектори, науковці.

Велике «АЛЕ» викликає те, що 30 відсотків представників громадськості у складі погоджувальної комісії мають складати  представники всеукраїнських громадських організацій та професійних об'єднань. Чому право брати участь у колегіальних органах з обговорення місцевої містобудівної документації у представників всеукраїнських громадських організацій та професійних об'єднань є більш гарантованим, аніж у представників місцевих громадських об’єднань - не зрозуміло.

Погоджувальна комісія розглядає спірні питання упродовж двох тижнів, після чого рішення приймається більшістю присутніх членів та оформлюється відповідним протоколом. Результати роботи комісії мають бути оприлюднені.

Якщо питання, що розглядається, настільки проблемне, що його не в змозі вирішити навіть погоджувальна комісія, остаточне рішення приймає відповідальний орган місцевого самоврядування.

 

Громадські слухання в реальному житті.

Про те як громадські слухання за оновленою процедурою відбуваються насправді дає уявлення історія із спробою ухвалення «Генплану-2025» міста Київ. У відповідь на інформаційний запит журналіста Ігоря Луценка, начальник комунальної установи «Київгенплан» Сергій Броневицький зазначив, що у законодавстві не визначено порядок обрання представників громадськості у погоджувальну комісію. Щоправда це не завадило міській владі все таки розпочати формувати погоджувальну комісію: «кандидатури представників громадськості для участі у роботі погоджувальної комісії (…) були запропоновані Головним управлінням містобудування та архітектури, Головним управлінням з питань внутрішньої політики та зв’язків з громадськістю, районними у Києві державними адміністраціями та громадськими радами при РДА Києва. Остаточний склад погоджувальної комісії буде затверджено Київрадою».

Навряд чи приклад столичної мерії  не захочуть скопіювати інші міста України. Занадто привабливою виглядає для чиновників перспектива самим обирати зговірливих  громадян із якими   без проблем проводити консультації.  Проте чи вирішують фіктивні консультації реальні проблеми?..  

 

Все залежить від нас.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності»  знищив повноцінну процедуру громадських обговорень, в якій  громадськість хоча б приблизно виглядала рівноправним партнером влади. Тепер громадські слухання проводяться за принципом «можу слухати, але не чути» і надають чиновникам ще більш широке поле для маніпуляцій.

Але  сила громадян - в них самих. В ситуації, коли Верховна Рада відібрала у містян гарантії бути почутими, це вже питання мешканців кожної окремої громади чи зможуть вони на місцевому рівні відстояти своє право на участь у плануванні розвитку міста. Активні громадяни можуть домагатися закріплення більших повноважень при ухваленні містобудівної документації у статутах власних міст, положеннях про громадські обговорення. При ухваленні кожного окремого містобудівного документу залишається можливість вимагати врахування пропозицій громадськості завдяки громадському тиску, озвученню проблеми у ЗМІ. Інший шлях – повернути процедуру проведення повноцінних громадських обговорень у закон. Звертатись про  це із пропозиціями до Комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства та регіональної політики варто вже зараз, а не тоді, коли міська рада ухвалить генплан вашого міста повністю проігнорувавши інтереси місцевої громади.

 

Матеріал підготовлено в межах проекту Східноукраїнського центру громадських ініціатив  "Генеральні плани міст – це плани для громадян"  за підтримки Програми розвитку ООН та МЗС Данії.

Володимир Щербаченко, Вероніка Мінченко

0

Додати новий коментар

Вміст цього поля є приватним і не буде показаний.
  • Адреси сторінок і електронної пошти атоматично перетворюються у посилання.
  • Дозволені теги HTML: <a> <em> <strong> <cite> <code> <ul> <ol> <li> <dl> <dt> <dd> <img> <p> <br> <table> <tbody> <thead> <col> <tr> <th> <td> <h2> <h3> <h4> <h5> <h6>

Детальніше про опції форматування

CAPTCHA
Дайте відповідь на запитання, поставлене нижче. Це необхідно для захисту від автоматично згенерованих повідомлень.
EUCCI